Меню Закрити

Театри. Філармонія. Цирк

Один із найвідоміших культурних символів світу та справжня візитівка міста, Одеський оперний театр стоїть в одному ряду зі знаною Віденською державною оперою та іншими шедеврами європейської архітектури. Від моменту свого зведення театр вважається «примадонною» серед пам’яток світової культурної спадщини. Його архітектура, технічні особливості, внутрішнє планування та зовнішнє оздоблення ставлять його в один ряд із найкращими театрами Європи та світу.
Проєкт було розроблено віденськими архітекторами Фердинандом Фельнером і Германом Гельмером — авторами видатних театральних будівель у багатьох містах Європи. Будівництво тривало три роки і було завершене у вересні 1887 року. Театр неодноразово очолював національні та міжнародні рейтинги. Авторитетний журнал Forbes включив Одеський оперний театр до одинадцяти найцікавіших архітектурних пам’яток Східної Європи. У 2022 році театр отримав «Оперний Оскар» — найвищу нагороду International Opera Awards — у категорії «Найкраща оперна компанія». Нещодавно, у складі об’єкта «Історичний центр портового міста Одеса», театр також було включено до Списку всесвітньої спадщини Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО).
Краса його архітектури поєднується з високим рівнем мистецького наповнення. На одеській сцені виступали всесвітньо відомі українські та іноземні виконавці, зокрема Соломія Крушельницька, Іван Паторжинський, Михайло Гришко, Зоя Христич, Борис Руденко, Павло Вірський, Ігор Мойсєєв, Марія Литвиненко-Вольгемут, Микола Огренич, Роман Сергієнко, Тітта Руффо, Маттіа Баттістіні, Монсеррат Кабальє та багато інших. Саме тут вперше в Україні були поставлені такі улюблені опери, як «Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні, «Лючія ді Ламмермур» та «Любовний напій» Гаетано Доніцетті, а також «Тоска» Джакомо Пуччіні.
Сьогодні репертуар театру налічує понад вісімдесят постановок: світові шедеври опери та балету, твори українських композиторів і хореографів, а також ексклюзивні концертні програми. Театр також є місцем проведення міжнародного мистецького фестивалю «Оксамитовий сезон в Одеській опері», який протягом семи років об’єднує учасників із дванадцяти країн у культурному просторі України. Крім того, театр пропонує спеціальну освітньо-мистецьку програму для юної аудиторії, а також альтернативний мистецький простір «Бель-етаж-імпреза».
Міжнародну репутацію Одеського національного академічного театру опери та балету підтверджують численні гастролі його трупи по всьому світу, зокрема виступи в Італії, Іспанії, Польщі, Нідерландах, Бельгії, Сполучених Штатах Америки, Японії, Китаї, Греції, Португалії, Молдові та багатьох інших країнах.
Театр відкрився 7 листопада 1925 року прем’єрою вистави «Полум’яри», поставленої за п’єсою Анатолія Луначарського. Тоді він мав назву Одеський український державний драматичний театр. Серед його засновників були видатні митці, зокрема режисери Марко Терещенко — перший художній керівник театру — і Василь Василько, а також актори Юрій Шумський, Петро Нятко, Наталія Ужвій, Людмила Мацієвська, Андрій Крамаренко, Олександр Луценко, Іван Твердохліб та інші.
До п’ятої річниці театр було перейменовано на Театр революції та переведено до будівлі театру Сибірякова — історико-архітектурної пам’ятки початку XX століття. У 1995 році театру було присвоєно ім’я Василя Василька — видатного українського актора, режисера, драматурга, історика і теоретика театрального мистецтва. У різні періоди він очолював театр загалом протягом двадцяти років, поставив близько тридцяти вистав і виховав ціле покоління театральних митців.
У 2006 році за видатні мистецькі досягнення колективу було надано статус академічного театру. Театр Василька брав участь і здобував нагороди на престижних національних і міжнародних театральних фестивалях. Він також відомий своїми гастролями в Канаді, Єгипті, Польщі та Румунії.
Його репертуар вирізняється оригінальністю та новаторським представленням нових імен у драматургії, нових тем і сучасних сценічних виражальних засобів. З метою стимулювання творчого розвитку трупи керівництво театру запрошує до співпраці над постановками провідних режисерів з України та з-за кордону.
Репертуарна політика театру завжди відзначалася сміливістю та послідовністю у пошуку нових художніх рішень. У програмі представлені визначні твори як національної, так і світової драматургії. Постановки п’єс Вільяма Шекспіра, Фрідріха Шиллера, Фернана Кроммелінка, Івана Франка, Миколи Гоголя, Івана Нечуя-Левицького, а також твори сучасних українських і зарубіжних драматургів стали важливими культурними подіями не лише в Одесі, а й в усій Україні.
Репертуар театру включає твори різних жанрів, зокрема драму, комедію, мюзикли та поетичні вистави.
Театр широко відомий як ініціатор численних культурних, освітніх, благодійних і мистецьких проєктів. Він є важливим осередком національної культури на півдні України.
Продовжуючи найкращі традиції, закладені видатними попередниками, митці театру Василька відкривають нові виміри української та світової класичної драматургії, відкривають нових авторів, твори й теми. Колектив об’єднує талановитих акторів кількох поколінь. Окрім основної сцени, активно функціонують експериментальні сценічні простори, зокрема творча майстерня «Глядач на сцені» та «Сцена 38». Протягом понад дев’яноста п’яти років безперервної творчої діяльності трупа театру демонструє активну громадянську позицію, високий рівень професійної майстерності, а також сміливість і новаторство у мистецькому пошуку.
Одеський академічний драматичний театр є одним із найстаріших театрів України. Він був заснований у 1926 році шляхом об’єднання одеської театральної трупи «Масодрам» і Обласного драматичного театру імені Тараса Шевченка. Під художнім керівництвом головного режисера Анатолія Грипича театр одразу здобув визнання завдяки таким значним прем’єрам, як «Захід сонця» Ісаака Бабеля, «Бравий солдат Швейк», «Бетховен» та «Євген Нещасний» Ернста Толлера, а також іншим постановкам.
У 1930-х роках Грипича змінив Авраам Трепльов, який формував репертуар театру на основі визначних творів як національної, так і світової драматургії. Однією з найпомітніших прем’єр того періоду стала вистава «Мати» Карела Чапека. У 1941–1944 роках театр був евакуйований у зв’язку з Другою світовою війною, але після повернення швидко відновив своє місце в театральному житті України. На його сцені виступало багато видатних акторів, і їхні імена стали частиною історії українського театру.
У 2009 році театру було надано статус академічного — відзнаку, яку в Україні присвоюють закладам культури за високі мистецькі досягнення.
Сьогодні Одеський обласний академічний драматичний театр залишається важливим центром культурного життя як для мешканців Одеси, так і для гостей міста.
Сьогодні Одеський академічний театр музичної комедії імені Михайла Водяного є одним із найсучасніших і технічно найоснащеніших театральних майданчиків міста. Проте історія театру розпочалася не в Одесі, а у місті Львові у 1947 році. Молода творча трупа представила різноманітні вистави і швидко здобула визнання. У 1953 році колектив було переведено до Одеси.
Постановки, присвячені місту та його мешканцям, невдовзі стали справжньою візитівкою театру, а глядачі по всій країні познайомилися з його артистами. У 1981 році Одеський театр музичної комедії переїхав із невеликої сцени до великої будівлі, спеціально зведеної для колективу. У 2006 році театру було надано статус академічного на знак визнання його мистецьких досягнень.
Театр завжди був новатором у своєму жанрі. Поряд із класичними оперетами, його репертуар включає мюзикли, рок-опери, музичні комедії та казкові вистави для дітей. Сьогодні колектив має потужний творчий потенціал. У його репертуарі — класичні оперети, такі як «Летюча миша», «Сільва» та «Маріца»; мюзикли, зокрема «За двома зайцями», «Оскар», «По Дерибасівській…», «Кентервільський привид», «У джазі тільки дівчата», «Звичайне диво» та «Ніч перед Різдвом»; рок-опери, такі як «Ромео і Джульєтта» та «Мойсей»; а також вистави, створені спеціально для юної аудиторії.
Одеський академічний театр музичної комедії імені Михайла Водяного сповнений творчої енергії. Він постійно ставить перед собою нові мистецькі завдання, розвивається, експериментує і прагне дарувати глядачам свою любов, оптимізм і життєву силу.
Історія циркових будівель в Одесі розпочинається у 1857 році, коли підприємець Жан Годфруа збудував перший у місті цирк, який був досить скромно обладнаний. Невдовзі з’явився дерев’яний цирк із полотняним дахом під назвою «Іподром». У 1860-х роках, під час гастролей французької циркової трупи під керівництвом Гютемана, у Театральному провулку було зведено велику кам’яну будівлю. Після завершення гастролей її було переобладнано на Маріїнський театр, де відбувалися оперні, драматичні вистави та циркові програми. У літньому саду «Ермітаж», по інший бік Строганівського мосту, було збудовано велику круглу дерев’яну споруду для гастролюючих циркових труп.
Під час гастролей в Одесі цирковий підприємець Альберт Саламонський разом зі своєю трупою настільки захопився містом на березі Чорного моря, що вирішив заснувати тут постійний цирк. У 1879 році на вулиці Коблевській, 37 відкрився перший одеський цирк. Він розміщувався у кам’яній будівлі, спроєктованій відповідно до вимог тогочасної архітектури, обладнаній центральним опаленням і розрахованій на чотири тисячі глядачів. Саме з цієї будівлі, яка функціонувала протягом десяти років, починається довга історія Одеського державного цирку.
Після розбирання будівлі у 1889 році відомий одеський підприємець і власник пивоварні Вільгельм Санценбахер вирішив збудувати новий цирк. Новий цирк відкрився у 1894 році на вулиці Коблевській, 25 гастролями відомої трупи братів Ферроні. За проєктом інженера А. Гельдфанда було споруджено дванадцятигранну будівлю заввишки двадцять метрів, увінчану куполом, покритим подвійним шаром заліза, що забезпечувало кращу ізоляцію як у теплу, так і в холодну пору року. Через велику кількість металевих конструкцій, спроєктованих і виготовлених у Німеччині, цирк отримав назву «Залізний цирк Санценбахера». Будівля вміщувала до двох тисяч трьохсот глядачів.
Після смерті Вільгельма Санценбахера того ж року, коли цирк було відкрито, будівля перейшла у спадок його братам. Проте через зайнятість іншими справами вони приділяли цирку мало уваги, і його стан поступово погіршувався. Згодом власники будівлі змінювалися кілька разів.
Після революційних подій 1917 року будівля Одеського цирку перейшла у власність міської ради. У 1925 році цирк отримав офіційний статус державної установи.
Протягом свого існування манеж цирку приймав багатьох видатних майстрів циркового мистецтва, які неодноразово виступали тут.
Одеська обласна філармонія посідає провідне місце серед концертних організацій України. Щороку вона представляє слухачам визначні твори світової музичної культури, а також яскраві зразки сучасної української та зарубіжної музики.
Попередницею філармонії було Одеське філармонічне товариство, засноване у 1842 році. До його складу входили не лише музиканти, а й відомі громадські діячі міста, письменники та військові. Товариство організовувало благодійні концерти та надавало фінансову підтримку молодим митцям на початку їхнього творчого шляху. У 1840-х роках тут виступали брати Венявські, а видатний композитор, піаніст і диригент Ференц Ліст дав шість концертів. З 1925 року товариство почало організовувати концерти симфонічної музики.
Одеська філармонія була заснована у 1931 році. Того ж року було офіційно створено Одеський філармонійний симфонічний оркестр. Його першим диригентом став Леонід Могилевський — професор Одеської консерваторії, засновник відомої династії одеських музикантів і дід піаніста Євгена Могилевського. У різні роки оркестр очолювали видатні диригенти, серед яких Олександр Глазунов, Оскар Гаук, Кирило Іванов, Курт Зандерлінг, Натан Рахлін, Юрій Симонов, Саулюс Сондецкіс, Юрій Темірканов та Євген Свєтланов. Серед видатних солістів, які виступали з оркестром, — Володимир Горовиць, Еміль Гілельс, Давид Ойстрах, Мстислав Ростропович і Леонід Коган.
Філармонія розташована в історичному центрі Одеси. З 1946 року вона займає одну з найкрасивіших будівель міста — колишню Нову біржу, збудовану у 1899 році за попереднім проєктом віденського архітектора Віктора Прохаски та згодом перебудовану у стилі італійської готики видатним архітектором Олександром Бернардацці. Дерев’яна стеля концертної зали виконана з ліванського кедра без жодного цвяха, позолочена та розписана. Стіни прикрашають шість панно роботи петербурзького художника Миколи Каразіна. Глядацька зала, розрахована на тисячу місць, вирізняється красою та чудовою акустикою і вважається однією з найкращих концертних зал Європи.
Жоден інший культурний заклад не відіграє настільки важливої ролі в мистецькому житті регіону, як філармонія. Вона організовує гастролі виконавців з інших міст і активно бере участь у престижних міжнародних музичних фестивалях і конкурсах, таких як «Два дні і дві ночі нової музики», «Одеські діалоги», «Одеська гітарна осінь», «Біла акація», «Дунайська весна», «Ріхтерфест», «Дні Давида Ойстраха в Одесі», Міжнародний конкурс піаністів пам’яті Еміля Гілельса та Міжнародний конкурс скрипалів імені Давида Ойстраха та багато інших.
Сьогодні на сцені філармонії виступають як власні колективи закладу, так і Одеський національний філармонійний оркестр під керівництвом заслуженого артиста України Хобарта Ерла. Філармонія є головною концертною організацією міста. Її велика місія — збереження та розвиток найкращих традицій музичної культури.
Одеський театр юного глядача імені Юрія Олеші є одним із найстаріших і найкрасивіших театрів для дітей та молоді в Україні. Він працює з 1930 року і за десятиліття своєї діяльності здобув численні міжнародні нагороди, зокрема премію «Червоні вітрила» Міжнародного фестивалю театрів юного глядача та відзнаки міжнародного мистецького фестивалю GLORIA. На його сцені виступали десятки видатних митців, серед яких багато лауреатів почесного звання «Народний артист України», що присвоюється за виняткові досягнення у сфері сценічного мистецтва.
Одеський театр юного глядача відомий своїм різноманітним репертуаром, який поєднує класичні постановки з інноваційними та нестандартними виставами. Його програма включає як розважальні вистави для наймолодших глядачів, так і серйозні театральні твори, розраховані на підліткову аудиторію.
Театр регулярно бере участь у мистецьких конкурсах і фестивалях, реалізує сімейну освітню програму «Ходімо до театру» та організовує публічні читання драматичних творів, відкриті для глядачів.
Одеський театр ляльок є одним із найстаріших лялькових театрів України. Він був заснований у 1932 році та розташований в історичному центрі Одеси за адресою: вулиця Пастера, 15. За понад вісімдесят років свого існування Одеський академічний театр ляльок став одним із найвідоміших осередків лялькового мистецтва як в Україні, так і за її межами. Тут створено багато яскравих постановок, значна частина яких стала класикою жанру. Майстерність і талант колективу театру неодноразово відзначалися на численних фестивалях і конкурсах.
Лялькове мистецтво в Одесі сформувало власні традиції та унікальний сценічний стиль, що вирізняється високим рівнем акторської майстерності та яскравим, самобутнім художнім оформленням вистав.
Для багатьох дітей Одеси театр ляльок стає першим знайомством із тим, що називається «театром». Це чудовий початок, який готує юних глядачів до «дорослих» театральних вистав, які вони відкриють для себе згодом. Через ляльок актори розповідають дітям історії, що навчають доброти, чесності, любові, дружби, благородства та справедливості, допомагаючи краще зрозуміти себе і навколишній світ. Тут ляльки схожі на живих людей: у руках справжніх майстрів вони оживають, радіють, сумують, сперечаються і миряться. І кожна історія завершується щасливо — на радість маленьким глядачам.
Театр був заснований Всеукраїнською громадською організацією «Конгрес болгар України». Його трупа складається переважно з болгар Бессарабського регіону, а також мешканців Одеси, які об’єдналися навколо спільної мети: відродження болгарського театру в місті. Це називається відродженням, оскільки болгарський театр існував в Одесі лише протягом короткого періоду до 1940 року.
У травні 2013 року Одеський болгарський драматичний театр представив свою першу прем’єру — виставу «Автобус» болгарського драматурга Станіслава Стратієва у постановці Ігоря Равицького. У травні 2014 року театр представив свою другу прем’єру — «Декамерон» за твором Джованні Боккаччо, також у постановці Ігоря Равицького. Ці вистави отримали низку міжнародних нагород. Постановки також здійснюються болгарською мовою.
«Театр на Ніжинській» вперше відкрив свої двері у 2012 році прем’єрою вже легендарної вистави «Бички в томаті». Постановка майстерно відтворює на сцені атмосферу традиційного, дещо стереотипного одеського дворика: білизна, що сушиться на мотузках, невеликий столик для гри в доміно та вечірні посиденьки сусідів, вікна яких виходять у двір.
Відтоді ця справжня одеська історія радувала глядачів понад триста разів, а театр став місцем, де кожен може знайти щось до душі.
Відвідувачам пропонується чудова можливість зануритися у яскравий і багатогранний світ людських емоцій та неповторного одеського колориту. Вистави дозволяють щиро усміхнутися звичайним життєвим ситуаціям, впізнати знайомі обличчя — або навіть самих себе — у персонажах на сцені та оцінити винятковий талант акторів театру.
Зелений театр — це перший і єдиний в Одесі амфітеатр просто неба, збудований у 1930-х роках. У ХХ столітті на сцені Зеленого театру виступали найяскравіші зірки свого часу. Незважаючи на цю багату культурну історію, у ХХІ століття майданчик увійшов у стані занедбаності та руйнування.
На щастя, у 2015 році український підприємець і меценат Єгор Гребенников разом із благодійним фондом Impact Hub Odessa ініціювали проєкт відродження та модернізації театру.
Оновлений Зелений театр — який одесити ласкаво називають просто «Зелений» — поєднує сучасну культурну концепцію, що включає концертну сцену, кінотеатр просто неба, лекційно-конференційний простір, дитячі зони, коворкінги, фуд-зону, міський сад, простори для соціальних ініціатив та багато іншого. Щороку майданчик відвідують майже 500 000 гостей з усього світу, і Зелений театр став унікальним місцем для відпочинку, роботи, освіти та натхнення.
Протягом п’яти сезонів на сцені Зеленого театру виступили сотні відомих українських і міжнародних артистів.
Окремої уваги заслуговує кінопрограма театру, яка стала однією з головних платформ в Одесі для поціновувачів незалежного та авторського кіно. Кожного сезону в межах програми відбувається близько п’ятдесяти подій, серед яких національні прем’єри фестивальних хітів, кіноподії, такі як OIFF (Одеський міжнародний кінофестиваль), KISFF (Київський міжнародний фестиваль короткометражних фільмів) і Docudays UA (Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини), прем’єри сучасного українського кіно та традиційні безкоштовні покази щопонеділка. Ці покази формують освітню програму, що включає класику світового кінематографа та експериментальні стрічки.
Театр також відомий своїми екологічними та соціальними ініціативами. Тут реалізуються проєкти, присвячені переробці відходів, а також проводяться акції зі збору пластику та використаних батарейок.
У ХХІ столітті Зелений театр став масштабним громадським простором, який лише за п’ять років відвідали майже три мільйони людей.
28 березня 2003 року в Одесі відкрився унікальний культурний центр — театр комік-трупи «Маски» під назвою «Будинок клоунів». Він розташований у будівлі колишнього кінотеатру «Дружба». Відкриття театру збіглося з прем’єрою поетичної комедії «Отелло», написаної Борисом Барським і поставленої Георгієм Делієвим, що стала ще одним культурним подарунком для мешканців і гостей міста.
З того часу стало чудовою традицією щороку радувати глядачів новими постановками, такими як Dinner Show, «Ноктюрн-симфонія», «Орфей і Еврідіка», поетичні вечори Бориса Барського та традиційні комедійні вистави трупи.
Постійними учасниками сценічних проєктів «Будинку клоунів» є театр танцю «Дефт Фіт» та клоунська корпорація «Анімо».
Невдовзі після цього трупа «Маски» разом із кінокритиком і знавцем кіно Яном Юсімом відкрила в «Будинку клоунів» кінотеатр «Маски». Відтоді тут щодня демонструються найкращі зразки авторського та фестивального кіно.
Театральна лабораторія «Театр на Чайній» — єдиний в Одесі приватний репертуарний камерний театр. Його трупа складається з молодих акторів і режисерів, які також працюють у державних театрах, а також у кіно- та розважальній індустрії.
Театр є продовженням майже зниклої моделі Будинку актора, де вистави ставилися різними режисерами з абсолютно різними художніми підходами. Їх об’єднує камерний сценічний простір, розрахований приблизно на п’ятдесят глядачів, де публіка і актори перебувають максимально близько одне до одного.
Театральна лабораторія «Театр на Чайній» була заснована у 2010 році випускниками Одеського театрального ліцею. У перші місяці існування до колективу приєдналися молоді актори та режисери з Одеси та Києва. Наймолодші учасники трупи є випускниками власної навчальної студії театру.
Девіз театру: «Ми — школа, лабораторія, театр. Ми вчимося, ми шукаємо, ми хочемо говорити з вами».
Нині театр активно розвиває власний художній метод і театральну мову, зрозумілу як сучасному глядачеві, так і майбутнім поколінням. Для учасників трупи театр є формою живого спілкування — досвідом, у якому всі присутні разом, а не кожен окремо.